Берегиня і іграшка 16.12.2011
Все наше дитинство проходить поруч із ляльковим світом, але навіть коли ми стаємо дорослими всеодно залишається цей чудовий відгомін у старих іграшках, якими вже граються наші діти…
Нещодавно, 12 грудня, дорослі і юні долиняни мали нагоду творити свій власний прекрасний ляльковий дивосвіт на майстер-класі, який проводила львівська майстриня ляльки-мотанки Ярослава Сенюк за сприяння директора музею Тетяни Сенів і науково співробітника Тетяни Гнатковської.
На цей захід зібралося більше охочих ніж очікувалося – тридцятеро мали можливість особисто виготовляти ляльку-мотанку, а 11 споглядало із невдаваною цікавістю за цим процесом.
Участь у майстер-класі брали представники радіо, преси, вчителі станції юних техніків, вихователі дитячих садочків, вчителі шкіл, клубу «Золота Осінь» і просто цінителі мистецтва.
Хоча майстер-клас був націлений на дорослу аудиторію, без участі дітей, яких взяли із собою долинські майстрині, не обійшлося – адже всі наші старання направлені на те, щоб прилучити їх до збереження українських традицій, ознайомити з древніми ремеслами і промислами, щоб зберегти ще на довгі віки українську самобутню культуру.
Близько другої години майстриня почала показувати ази виготовлення ляльки-мотанки. Вона підготувала кожному «роздатковий матеріал»: голову ляльки із свяченого зілля, нитки для намотування і тканини в які «одягали» ляльок.
Весь процес виготовлення був цікавим, веселим і тривав 1,5 год. Усі без винятку виготовили собі подаруночки до дня св. Миколая, навіть наймолодші 2 учасниці, яким було до 6 років.
Наприкінці директор музею подякувала всім за участь у майстер-класі і особливо п. Ярославі, яка поділилася з долинянами своїм вмінням. А гість з Києва – Валентина Козак (член Національної Спілки письменників України, Лауреат премії Степана Руданського та Миколи Трублаїні) продекламувала свого вірша із книги «Поклик літа», який так підійшов для цього заходу:
Посивіла лялька
У сільській крамниці скільки було див
Пахло там цукерками, ситцем і ковбасами.
Раз на місяць батько нас туди водив
Пригощав подушечками, – щонайліпші ласощі.
Весело в крамниці, де дядьки й тітки
Жартували: «Лялечку попроси у мами»
Ну, а нам стачало тільки на книжки,
А дорога лялька плакала за нами.
У міській крамниці, де за склом вітрин
По універмагах є всього багато,
Постаріла лялька чую її крик
Й жалібне матусине: «Ні за що купляти!»
