Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів

Бойківщина

 Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів

Бойківщина

Головна » Статті » З історії Долини Випуск 1 » Фелікс П’єстрак – автор книги „Szkic monograficzny salin dolinskich”

Фелікс П’єстрак – автор книги „Szkic monograficzny salin dolinskich”

Микола Проців,

прес-секретар Долинської міської ради,

член Наукового товариства імені Шевченка


Інженер Фелікс П’єстрак народився 2 червня 1868 року в м.Лутч Жешувського повіту. Початкову освіту здобув у свого батька – вчителя та органіста місцевого костелу Йозефа П’єстрака. Мати Фелікса – Марія з Єнклерів, вчителька, походила з України, з міста Унгвар (тепер Ужгород). Фелікс мав шестеро братів і сестру.

Навчався в гімназіях Жешува і Ясло, де в 1887 році здав матуру, після якої виїхав до Австрії на академії гірничо-гутні в Леобені. Закінчив там два відділи: гірничий та гутний. Після цього відбув однорічну військову службу в австрійській армії в залізничному та телеграфічному полку в Корнеубургу біля Відня.

Отримав офіцерський чин. Після закінчення військової служби працював інженером гірничо-гутного виробницт-ва на солеварнях у Галичині та на Буковині, зокрема, у Стебнику (1892-1893), Калуші (1893-1894), на Буковині (1894-1895), Ласку (1895-1896), Бохні (1896-1898), Велічці (1898-1904) та Долині (1904-1907). У 1907 році у Львові вийшла його книга „Szkic monograficzny salin dolinskich”.

В 1896 році одружився з Казимирою Маркевич з гербу “Łabędź”, уродженою в Дрогобичі. У них було п’ятеро дітей: сини Кароль, Казимир, Зигмунт і дочки Софія і Ядвіга.

В 1908-1913 та 1918-1923 роках був директором державної гірничої школи у Велічці біля Кракова. Заснував там Музей солеваріння, де був директором. Завдяки йому постала перша туристична траса на трьох рівнях копальні. Під час першої світової війни виконував функції начальника адміністрації салін у Велічці, а потім – заступника начальника з технічних справ. За ці роки відвідав багато копалень в Польщі та за кордоном: в Чехії, Угорщині, Буковині, Боснії та Німеччині. Були то копальні солі, вугілля, руди. П’єстрак добре розумівся в галузі. Брав активну участь в громадському житті в таких інституціях, як Товариство «Сокіл» (Tow. Sokół), Товариство народних шкіл (Tow. Szkół Ludowych), Товариство народних читалень (Tow. Czytelni Ludowych) чи казино для урядовців (Kasyno Urzędnicze) у Велічці. Йоно обрано почесним членом об’єднання майстрів солеварень, яке сам організував. Заснував фонд допомоги учням гірничої школи. Багато років був директором «Товариства підтримки вдів і сиріт» урядників і лікарів солеварень.

Організував «Виклади популярні для працівників солеварних» з різних галузей науки (тривало це кілька років і було виголошено понад 160 рефератів).

У 1902 році отримав нагороду на технічній виставці у Львові за модель копалень калієвих солей в Калуші, Стебнику і статистичні діаграми гірничої продукції Австрії. У 1922 році мав власний павільйон на гірничій виставці в Познані з моделями копалень і солеварень малопольських і альпійських.

У 1916 році йому запропонували очолити кафедру гірництва у Львівській політехніці, а в 1920 році – викладати в Академії гірничій у Кракові. Однак він тих пропозицій не прийняв.

Інженер Фелікс П’єстрак мав великий літературний доробок. Був автором багатьох перекладів підручників, творів, писав свої статті, вірші та фейлетони, які доповнював добрими власними рисунками. Опрацював «Німецько-польський гірничий словник» (Niemiecko-polski słownik górniczy : (deutsch-polnisches bergmännisches Wörterbuch; oprac. z okazyi 50 – letniego istnienia c.k. szkoły górniczej w Wieliczce i poświȩcony polskim szkołom górniczym / Feliks Piestrak. – Wieliczka : W własnym nakl. Autora. – 1913. – 539 s.). Ця робота отримала визнання не тільки в Польщі, але й за кордоном. Мав хист до римування, переклав з німецької багато гірничих народних, військових і студентських пісень, які потім вивчали в гірничій школі.

Публікуватись почав у 1895 році. Написав близько 90 творів, які видавались у Львові, Кракові, Варшаві, Тарнові, Велічці, Відні і Ліпську. Видавав різні звіти шкіл, які очолював, і нариси до їх історії.

В період з листопада 1914 року до грудня 1926 року вів щоденник (“Pamiętnik”). Цей щоденник – це шість томів, які разом мають 1989 сторінок, писаних день за днем.

У грудні 1923 року отримав пропозицію організувати та очолити гірничу школу в Тарновських Гурах (Tarnowskich Górach), куди, не вагаючись, прибув з родиною 22 січня наступного року. Привіз із собою великий багаж знань і досвіду, аби ділитись з майбутніми учнями, щоби віддати всі свої сили та серце для цієї землі. Мав вже 56 років і багаторічну практику на виробництві.

З неослабною енергією П’єстрак успішно розвиває тарногурську школу, закладає фонд допомоги учням і шкільну бурсу. Засновує низку об’єднань за інтересами: освітнє, музики і співу, краєзнавче, спортивне та інші. Бере в них особисту участь, що поважалось усіма. Організовує концерти польської музики за участю відомих музикантів і співаків. Сам любив грати на фортепіано. Написав путівник Велічкою та її копальнею (занесена в І-й Список ЮНЕСКО серед 12-и об’єктів світової культурної спадщини), музеями Галичини, Тарновськими горами.

Його діяльність отримує визнання. Був чудовим оратором, часто запрошувався на різні зібрання. Промовляв під час урочистостей з нагоди державних свят.

Одночасно поглиблював знання з гірничої справи у Польщі та багато часу присвячував польській технічній термінології. Підготував друге видання «Гірничого словника», яке побачило світ у Катовіце в 1924 році. У різних польських і німецьких часописах того часу виходили дуже цікаві його «Листи з подорожі» (Польщею, Чехословаччиною, Боснією, Австрією) і низка описів тарногурської землі і міста.

В 1933 році гірничу школу перенесли в Катовіце. Під час другої світової війни Фелікс П’єстрак залишився з родиною в Тарновських Гурах.

Відзначений орденом Залізної Корони Третього Ступеня та орденом Корони Прусської Третього Ступеня.

Помер 15 травня 1947 року в Тарновських Гурах. Похований на Раковецькому цвинтарі в Кракові.

Джерела:

1.   Jadwiga Duda. Feliks Piestrak (1868-1947), inżynier górnik, dyrektor szkół górniczych w Wieliczce (1909-1924) i Tarnowskich Górach (1924-1933), organizator Muzeum Salinarnego w Wieliczce // 115 spotkanie z cyklu “Wieliczka – Wieliczanie” z serii: “Wspólne biografie”. — Wydawnictwo Powiatowej i Miejskiej Biblioteki Publicznej w Wieliczce, 2007. – 42 s.
2.   Józef Piernikarczyk. Ilustrowana Księga Pamiątkowa Górnego Śląska. — 1923.
3.   Polski słownik biograficzny. — Wrocław, 1981. — T. 26/1.
4.   Barbara Babirecka. O Nich zapomnieć nie można. Inż. Feliks Piestrak. — Montes Tarnovicensis. — №8 20 grudnia 2001 r.
5.   Inz. Feliks Piestrak. Szkic monograficzny salin dolinskich. — Lwow, 1907.