Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів

Бойківщина

 Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів

Бойківщина

Цвинтарі

Роман Козій,

архітектор, лауреат премії

ім. І. Вагилевича

Вже більше тисячі років на території Долини живуть люди. З часу заснування міста в ньому відбувалося багато різноманітних подій, часто сумних, трагічних. Напади завойовників, часті пожежі, природне старіння людей приводили до трагедій. Люди помирали. І разом із збільшенням віку міста зростала і кількість поховань. В давнину населення міста було більш-менш однорідним. В 1349 р. Долину захопили поляки і стали тут поселятися. В XVI ст. в Долині поселилися євреї, а в 1772 р. місто захопила Австрія. Проводячи колоніальну політику, кожний завойовник заселяв простори нашого краю своїми людьми, утворюючи нові хутори і села. Віросповідання основних груп населення було різним, різними були і їхні святині, а значить і різними цвинтарі. В минулому цвинтарі майже завжди були біля церкви за її огорожею. Села і містечка були малими, невеликими були місця і поховань.

В XIX ст. в Долині було три греко-католицькі церкви, один костел, одна синагога і одна кірха. Всі ці культові споруди мали окремі цвинтарі.

Перші цвинтарі давно зникли з лиця землі і жодних даних про них не маємо. Таким місцем у Долині може бути територія школи №1. Ще в 1904 р. при будівництві фундаменту під школу будівничі натрапили на людські кістки. Можливо це був давній цвинтар, можливо лише окремі захоронення. Детальних досліджень ніхто не проводив і стверджувати, що це був цвинтар, підстав не має.

Першою з відомих церков Долини була дерев’яна церква «Народження Пресвятої Богородиці», збудована в 1648 р. Вона стояла ззаду теперішньої мурованої церкви по вул. Шептицького. Коло неї був цвинтар, який не зберігся. Він знаходився із західного боку церкви і мав площу біля 0,16 га. Ділянка обмежувалась з двох боків ярами, з східного боку територією резиденції церкви, з західного – існуючим стадіоном. Цвинтар діяв приблизно до 1900 р. Був добре впорядкований. На ньому було багато кам’яних пам’ятників і хрестів. За радянських часів цвинтар був знищений. Його перетворили в сквер. Проклали доріжки, вуличне освітлення, але і це все вже майже зникло.

Церква Св. Миколая (знесена) проводила захоронення поважних жителів міста на своїй території. Частину цих захоронень під час будівництва 8-ми кв. житлового будинку було перенесено на цвинтар по вул. Південній. Окремі, які не заважали будівництву, залишились.

Церква Св. Михаїла (знесена) також мала свій цвинтар. Він мав площу біля 0,20 га і розташований по вул. Д. Галицького (колишня Суворова). Краєм цього кладовища прокладена об’їзна дорога старої частини міста. Тепер вже ніщо не нагадує, що це був цвинтар, хіба одинокий залізний хрест, який зберігся до наших днів. Діяв цей цвинтар до 1939 р.

Під час першої світової війни на території міста велися жорстокі кровопролитні бої. І як результат – декілька військових кладовищ на його околицях. Один військовий цвинтар розташований по вул. Нафтовиків між залізницею на Вигоду і автодорогою (вул. Заводська), яка веде до комбінату комунальних підприємств. Цвинтар був впорядкований. На кожній могилі стояв бетонний хрест з написом. В центрі була могила офіцерів. В даний час цвинтар заріс вільхою, кущами ожини і догадатися, що це цвинтар, дуже важко. Ще один цвинтар був на території Підлівче по вул. Промисловій. Біля залізничної станції після першої світової війни був табір військовополонених. Коло нього був шпиталь, а неподалік і кладовище. Полонених італійців, які тут померли і були поховані, в 1920 р. забрали в Італію. Решта цвинтаря площею біля 0,15 га знаходиться на території теперішнього управління технологічного транспорту.

Німці жили в Долині переважно по теперішніх вулицях Б.Хмельницького і Обліски. Вони мали свою церкву (кірху), яка стояла на місці теперішньої церкви Серця Ісуса і Серця Марії, на розі вулиць Нафтовиків і вул. Б. Хмельницького. Цвинтар німці мали на розі вулиць Б. Хмельницького і Торгової (тепер територія управління газового господарства і базару). Цвинтар займав площу біля 0,35 га, був добре впорядкований. Німці виїхали з Долини в 1939 р. Тоді ж закрили церкву і кладовище. Мародери розбивали гробівці, знищили могили і огорожі. Вже до 1960 р. від цвинтаря не залишилось жодних слідів. Ще один німецький цвинтар є на околиці Долини між теперішньою бойнею і колишнім заводом ”Металіст”. Площа його 0,10 га. Він повністю зруйнований: всі хрести перекинуті і побиті, зарослий кущами і деревами. Хоронили на ньому жителів Дибелівки до 1939 р.

Єврейське кладовище знаходиться по теперішній вулиці Винниченка (колишня Калініна) і займає площу біля 0,5 га. Виникло воно приблизно в XVIII ст., було добре впорядковане. Хоронили на ньому євреїв з усього району. В 1942 р. німці знищили євреїв. На цьому цвинтарі і є їхня остання братська могила. На цей час пам’ятники зникли повністю і про те, що тут був цвинтар, нагадує невеличка капличка з написом єврейською мовою, в центрі його території.

Великий цвинтар по вул. Міцкевича займає площу біля 1,2 га. Спочатку він очевидно належав до костелу, який стоїть на цій же вулиці. Відкрили його приблизно в 1850 р., про що свідчать написи на пам’ятниках. На кладовищі є поховання видатних людей міста. Велику частину займає поховання військових, які загинули під час першої світової війни. Вздовж головної алеї цвинтаря були збудовані гробівці (склепи) заможних жителів міста. Із закриттям кладовища у 1950 р. воно почало занепадати. Всі гробівці були розбиті і пограбовані, знищено більшість пам’ятників і хрестів. Територія заросла деревами і перетворилася в непрохідні хащі. В 1998-1999 рр. проведена певна робота щодо його впорядкування.

В 1950 р. відкрито нове кладовище по вул. Південній. Його площа постійно збільшується і зараз перевищує 2,0 га. Хоч офіційно воно закрите в 1982 р., поодинокі захоронення тут відбуваються і тепер. З східного боку територія розширена за рахунок городів і хоронять тут переважно жителів старої частини міста та сіл Оболоні і Новички, де цвинтарі відсутні. Територія цвинтаря заросла деревами і кущами. Дерева всихають, падають, ламають пам’ятники і хрести. На території цвинтаря в 2009 р. розпочали вирізувати дерева, проводити розчистку з метою приведення його до зразкового порядку.

Теперішній цвинтар по вул. Б. Хмельницького відкрито у 1982 р. Площа його 4,0 га. Розрахований він на 3 тис. захоронень. Цвинтар має капітальну огорожу, благоустроєний. Вже більше 95 відсотків його території зайнято могилами. Розширити його планується в східному напрямку.

Цвинтар є не тільки місцем захоронення померлих, а і ознакою культури населення. Чимало пам’ятників мають художню цінність і прикро бачити зруйновані гробівці, зарослі чагарником доріжки і могили. Небагато часу і коштів потрібно, щоби впорядкувати не тільки теперішні кладовища, а й давні місця захоронень. І про це має подбати кожен з нас, поки живемо на цій землі.

Використана література:

1.      Військова польська карта території району. М-б 1:100000. — 1925.

2.      Кадастровий план м. Долина. М-б 1:300000. — 1899.

3.      Зйомка території міста. М-б 1:5000 — 1979.

4.      Топографічна карта території району. М-б 1:25000.

5.      Спогади очевидців і натурні обстеження.