Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів

Бойківщина

 Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів

Бойківщина

Головна » Експозиції » Кімната родини Антоновичів

Кімната родини Антоновичів

Як зрозуміло з назви музею, саме ці люди виступили фундаторами нашого музею. В 2003 році відомі українсько-американські меценати Омелян та Тетяна Антонович фінансували будівництво краєзнавчого музею «Бойківщина».

Омелян Антонович народився в с. Одиниці в 1914р. Був наймолодшою дитиною в сім’ї, що можна побачити на світлині. Розпочав навчання в Долинській народній школі (Українського Педагогічного товариства) (на світлині поруч Омеляна – Мирослав Любачівський, в майбутньому архієпископ греко-католицької церкви). Продовжив навчання в Академічній гімназії у Перемишлі. У Львові долучився до національно-визвольних змагань, за що був засуджений на 6 років ув’язнення, але звільнений через 2 роки по амністії, продовжуючи навчання у закладах Любліна, Праги та Берліна. В 1943 р. одержав диплом «доктора права» Празького університету. В цьому році був знову заарештований німцями за участь в ОУН. В 1945р. Антоновича звільняють і він опиняється в Мюнхені, де він знайомиться з Т. Терлецькою (зі львівського роду, але народженою в Австрії), яка на той час здобула «докторат медицини» у Відні.

В 1946 р. Тетяна і Омелян одружуються. В 1949р. виїжджають до США (показано на світлині, де вони відпливають на кораблі). Омелян був обраний там головою об’єднання українців Вашингтону, а Тетяна працювала в мед центрі Вашингтону. Але пізніше Омелян вирішив зайнятись фермерством (вирощуванням великої рогатої худоби). З часом сім’я  Антоновичів зібрала деякі кошти і в 1980 році створила недержавну доброчинну організацію «Фундація Т. і О. Антоновичів» – мета якої моральна і фізична підтримка досягнень в галузі укр. л-ри, мови, мистецтва, історії. Премія фундації виплачувалась в розмірі 5000дол.(в першій вітрині ви можете побачити книгу «Фундація Т. і О. Антоновичів», в якій записані багато з тих, хто отримав цю премію, а також світлину В.Стуса, Л. Костенко, Івана Драча які стали одними із лауреатів цієї фундації).

У першій вітрині можна побачити цікавий експонат – золотий годинник, подарований Омеляну колишнім Президентом Кучмою за меценацтво в Україні. Проте Омелян дарунку не прийняв і тільки після смерті цей годинник через владну структуру потрапив до нашого музею.

Подружжя Антоновичів багато подорожувало, і з різних країн на згадку забирали коробочки з під сірників (що можна побачити на 2-й вітрині), а також різні сувеніри з Індії, Єгипту, Африки Ірану, Канади, Японії, Мексики.

Варто зазначити, що в 2004 р в Києві Омелян був нагороджений дипломом «Галицький лицар 2003» в номінації «меценацтво». Помер О. Антонович в 2008р, а Тетяна в 2001р. і поховані на Личаківському кладовищі у Львові.

Ще одною визначною особою з родини Антоновичів є Мирослав Антонович (троюрідний брат Омеляна), народжений в 1917 році в Долині. В 1949 році виїхав до Голландії де і став знаменитим як диригент і оперний співак. В 1951 р. організовує Візантійський хор, який складався виключно з голландців, але співали вони на українській мові і були одягнені в національний укр. одяг, і під керівництвом Антоновича дали понад 3000 концертів. В 1990 році хор вперше побував в Україні. На світлині ви можете побачити його з хором на виступі С. Бандери. А на ін.. світлині він разом з кардиналом Любачівським і Папою Римським. Помер М. Антонович в 2006 р.






Омелян Антонович народився 6 лютого 1914 р. в м. Долина. Він був наймолодшим в сім’ї. Його батько був судовим урядником,  мати походила з сім’ї німецького землевласника. Омелян навчався в початковій школі в м. Долина, згодом його сім’я переїхала у Львів. Середню освіту Омелян здобув в Академічній гімназії в Перемишлі. Потім вступив до Католицького університету в Любліні (Польща). Під час навчання він приєднався до українського опозиційного руху проти польських окупантів і став членом ОУН. За цю діяльніть Омелян був заарештований та відбував покарання три роки в польській в’язниці.  Після звільнення він вивчав економіку та торгівлю в Вищій торговій Академії в Познані, яка вважалася одним з найпрестижніших закладів в Польщі. Він також отримав вищу освіту в Гданську та Берліні. Омелян вільно володів 6 мовами. У 1941 р. він повернувся до України, де був заарештований гестапо і провів ще рік в концентраційному таборі Заксенхаузен, який знаходився на півночі Берліну і був одним з найвідоміших табором смерті нацистської імперії. Після звільнення Омелян вирушив до Праги і отримав вищу юридичну освіту в Українському університеті у 1943 р., був заарештований знову і відправлений до концтабору Заксенхаузен на півтора року. У 1946 р. одружився з Тетяною Терлецькою. У 1949 р. вони емігрували до США.

У середині 50-х рр.. Омелян став президентом Вашингтонської Української Асоціації. Він отримав титул «Меценат року» (2007 р.) в Україні, був нагороджений медаллю «Петра Могили» від Київо-Могилянської академії, Указом Президента України Віктора Ющенка був нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого».

Він помер 28 лютого 2008 р.

Тетяна Терлецька народилась у Відні (Австрія) у відомій сім’ї Терлецьких.  Вона закінчила гімназію Сестер Василіанок у Львові. Свою медичну освіту Тетяна розпочала  в Монпельє (Франція).  У 1941 р. вона закінчила Віденський університет і отримала ступінь доктора медичних наук. З 1941 до 1944 рр..  працювала в університетській та Львівській лікарнях. У 1944 р. Тетяна переїхала до Відня, а тоді до Мюнхена, де працювала лікарем в Міжнародній організації біженців. У 1946 р. вона вийшла заміж за Омеляна Антоновича.

У 1968 р. очолила відділ нефрології Інституту патології США.

У 1974 р. вона здобула ступінь доктора медичних наук і стала професором патології на медичному факультеті в університеті Джорджтауну, За 20-річну роботу в Джорджтаунському університеті Тетяна Михайлівна отримала золоту медаль. Її професійна та наукова діяльність пов’язана також з університетом Джорджа Вашингтона (від 1961 р.) та Військовим університетом медичних наук у Вашингтоні.

У 1970 – 80 рр. вона викладала в Хельсінках, Афінах, Токіо,  Мельбурні, Базелі, Тегерані, Трінідаді. Основні наукові дослідження Тетяни Антонович присвячено ураженням кров’яних судин нирок, змінам, що відбуваються у нирках при захворюванні на СНІД. У 1980 р. вона видала атлас з унікальними фотографіями біопсії нирок, який викликав надзвичайну повагу серед лікарів і резонанс у всьому світі медицини; вона була автором численних медичних статей і книжок. Тетяна Михайлівна померла в Вашингтоні, а похована на Личаківському цвинтарі у Львові у склепі родини Лопатинських.

Фундація

У 1980 р. було засновано благочинну Фундацію Тетяни і Омеляна Антоновичів для підтримки розвитку української літератури та українознавства. Фонд також надавав стипендії та гранти з метою підтримки розвитку української мови, культури, українського літературознавства, літературної критики, історії, мистецтвознавства, мовознавства та політології. Премії отримували особи, які здійснили визначний вклад в розвиток української культури та суспільства. Крім того, Фонд фінансував оновлення Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника; побудовано краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів, виділено кошти на встановлення пам’ятника «Борцям за Українську державу» та реконструкцію церкви Різдва Пресвятої Богородиці (м. Долина); реконструкцію нового корпусу Бакалаврської бібліотеки Києво-Могилянської академії.