Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів

Бойківщина

 Долинський краєзнавчий музей Тетяни і Омеляна Антоновичів

Бойківщина

Головна » Афіша » Заходи, присвячені 117-ій річниці народження В. Горбового, відбулися

Заходи, присвячені 117-ій річниці народження В. Горбового, відбулися 18.02.2016

12 лютого 2016 р. у прикарпатському містечку Долина за підтримки адміністрації міської Ради та міського голови Володимира Гаразда відбулися заходи, присвячені 117-ій річниці народження полум’яного борця за Українську Самостійну Соборну Державу (УССД), соратника Євгена Коновальця, наставника  Степана Бандери і його адвоката у суді на Львівському та Варшавському процесах, одного із засновників Організації Українських Націоналістів (ОУН), долинянина,  доктора-правника Володимира Горбового.

Долиняни та гості міста відвідали кладовище, де похований д-р В. Горбовий, взяли участь у поминальній панахиді блаженній пам’яті борця за Українську Державу, яку відслужили священики Долинського деканату УГКЦ о. Василь Керницький та о. Богдан Тисяк.

Після спільної молитви та покладення квітів у своїх виступах від родини – племінниця Володимира Горбового – Анна Романчукевич, а від громадськості – голова Всеукраїнського об’єднання братства ОУН-УПА, голова Івано-Франківської обласної організації Конгресу українських націоналістів Богдан Борович, поділилися своїми думками.

Опісля, всі учасники заходів прибули до місцевого краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів, відвідали виставку «117-й річниці народження д-ра В. Горбового присвячується…», взяли участь в урочистому «Вечорі пам’яті д-ра В. Горбового».

На початку заходу долинян та поважних гостей зі Львова, м. Івано-Франківська – учасників урочистих заходів, присвячених 117-ій річниці народження д-ра В. Горбового, привітав міський голова Володимир Гаразд. У своєму виступі Володимир Степанович зауважив, «що долиняни пишаються тим, що д-р Володимир Горбовий народжений у нашому місті», нагадав, що Почесний громадянин Долини був взірцем борця-патріота та долучився до національно-визвольних змагань на найвищому рівні, певний час працював адвокатом у нашому краї, а по закінченні багаторічних ув’язнень у концтаборах та в’язницях повернувся до рідного міста на постійне місце проживання, після смерті – похований на центральному кладовищі Долини. Володимир Степанович підкреслив, що минулого року завдяки об’єднаній праці громадської організації міста та адміністрації міської ради реконструйовано пам’ятник В. Горбового і шанувальники пам’яті  видатного доктора-правника вже зустрічалися під час освячення оновленого пам’ятника та конференції, що відбулась опісля у музеї «Бойківщина». І це – «один із маленьких вкладів, що ми зробили минулого року, а у нас попереду ще багато роботи, бо постать д-ра В. Горбового в плані наукового дослідження ще до кінця не досліджена…». Мер міста поділився з гостями заходу сумною звісткою про те, що минулого тижня у житті долинян відбулися дві сумні події: краяни провели в останню путь поета, громадського діяча міста, члена Національної Спілки письменників України Василя Олійника, і також, загиблого від кулі снайпера, долинянина, Воїна АТО Руслана Черналевського, та Хвилиною мовчання запропонував вшанувати їх пам’ять.

Під час урочистого заходу своїми спогадами про д-ра В. Горбового поділилася із її учасниками його племінниця – Анна Іванівна Романчукевич. «…Багато сказано, переказано, та ось тепер хотілось би згадати, яка це була чесна і правдива людина. Був довірливим і скромним. Колись, щойно його визнали бандитом, хотів оборонятися, здатися, щоб судили, а він би в суді, доказував свою невиновність… та йому порадили йти на захід. … Чеська поліція його не так сильно катувала, як польська, у Польщі – дуже сильно, що він не витримав знущань і вистрибнув з вікна другого поверху і пошкодив ногу, та все одно польська влада, вважаючи його своїм ненависним ворогом, не знайшла підстав, щоб засудити, і передала його російській владі. Володимир Горбовий не повірив, що його могли засудити буз слідства…

…Вражає ставлення до нього – його начальників тюрем, які поважали його. І коли забирала Володимира Горбового з ув’язнення, будучи під брамою, почула як крикнув «Прощайте, брати», а коли брама відкрилася, побачила, як всі начальники зі сльозами на очах прощалися з ним… В дорогу до Москви дали лікаря, який супроводжував нас аж до Москви. Повинна була приїхати із Риги його дочка, але затрималася, та коли побачив дочку, втратив свідомість від переживання. Згодом викликали на допити, тримали по 2-3 години, сильно виснажувався через це. …Працював на роботі, та через деякий час знайшли причину звільнити. Не дозволили поховати на тому місці, де була вже приготована могила, копали в іншому місці…, похорон відбувся на годину швидше…». В кінці виступу п. Анна щиро подякувала від себе і дочки В. Горбового – Наталії, а також від імені всієї родини Горбових п. Володимиру Гаразду і всім, хто долучився до оновлення пам’ятника.

Першим на Долинщині почав досліджувати постать д-ра Володимира Горбового, член Національної Спілки Журналістів України, член клубу Краєзнавців, редактор багатьох власних краєзнавчих видань, в тому числі і двотомника «Нескорена Долинщина» – Михайло Борис. У своєму виступі Михайло Олексійович зауважив, що відкрив для себе постать В. Горбового одразу після того, як прочитав книгу Анатолія Бедрія, що вийшла з друку за кордоном. Працюючи над «Нескореною Долинщиною», водночас почав досліджувати постать д-ра правника, спираючись на спогади Аделі Семків і її чоловіка, побратима д-ра – Івана Долішнього, який на певному проміжку часу разом відбував покарання із д-ром В. Горбовим, і таким чином, була написана перша розвідка – нарис про д-ра В. Горбового. Статті М. Бориса про д-ра В. Горбового друкувалися у районній газеті «Свіча», Всеукраїнському літературно-художньому і громадсько-політичному журналі «Перевал», двотомнику «Нескорена Долинщина».

Михайло Борис розповів, як досить тривалий термін шукав рукопис «Погода совісті» д-ра В. Горбового (один екземпляр загубився, інший знайшли у хліві і забрали під час обшуків), та зауважив, що тепер, коли відкрилися радянські архіви КГБ, з цим рукописом-роздумами д-ра В. Горбового можна ознайомитися в інтернеті, до того часу, як ця книга буде надрукована у нас в Долині. Краєзнавець порадив всім науковцям та краєзнавцям добре вивчити і обгрунтувати всі матеріали та факти із життя д-ра В. Горбового, перед тим, як їх друкувати.

Голова т-ва «Бойківщина» в Долині – п. Дарія Бібик у даний час працює над науковим дослідженням постаті д-ра В. Горбового. Дарія Андріївна зауважила, що д-ра В. Горбового добре знали у закордонних діаспорах, і про нього писали дуже багато, адже В. Горбовий очолював за своє життя всі верховні пости українського національно-визвольного руху. П. Дарія наголосила, що поле досліджень про д-ра В. Горбового необмежене, проте мають місце неточності у біографічних даних про          В. Горбового в енциклопедичних виданнях. Підтримуючи думку М. О.  Бориса,  дослідниця вважає, що досліджуючи постать д-ра В. Горбового потрібно опиратись на єдине і цінне джерело – його книгу «Погоду совісті».  І завершуючи свій виступ, зазначила: «Власне болить той факт, що доктор-правник сам здався на милість чеського правосуддя, бо був упевнений, що його будуть судити, а він як досвідчений адвокат, міг би себе захистити. Після довгих знущань і митарств, будучи громадянином Європи, був засуджений московською владою без суду і слідства. Людина підпорядкована честі і потрібно провести ще багато досліджень, щоб зробити  висновок якої висоти гідності та честі була ця людина».

На урочистому вечорі у своєму слові член Національної спілки краєзнавців України, голова Клубу краєзнавців, що діє при музеї «Бойківщина»,  Почесний Голова Долинської «Просвіти» Степан Степанович Янковський, зауважив, що «давнє, невелике містечко Долина породило трьох велетів – Кардинала Мирослава Любачівського, д-ра Володимира Горбового та д-ра Омеляна Антоновича»,  та надав пропозицію щорічно в січні або лютому на День народження д-ра Володимира Горбового або д-ра Омеляна Антоновича планувати науково-практичну конференцію, на якій би можна давати оцінку їх діяльності як правників-юристів, «хоча найцінніша думка – їх соратників, побратимів, зокрема Авраама Шифріна, зокрема висвітлена у його книзі «Четвертий вимір»», та наголосив, що вартує запрошувати на такі зустрічі правників та юристів.

Опісля повернення із тривалого перебування у концтаборах та в’язницях, д-р Володимир Горбовий повернувся до рідного міста з дуже хитким здоров’ям, та незважаючи на це, все-таки перебував під пильним оком наглядачів з КГБ аж до самої смерті. В. Горбового час від часу навідують лікарі, щоб хоча б трохи підтримати його здоров’я.  Григорій Григорович Юринець – один з долинських лікарів, який спілкувався з В. Горбовим в останні роки його життя та поділився спогадами із учасниками урочистого заходу. «Розмовляв із пацієнтом д-ром В. Горбовим, майже незрячим, двічі, був свідком, як представники долинських органів Безпеки намагалися забрати силою д-ра Горбового з поліклініки, навіть із незавершеним медичним обстеженням, і як їх діям протистояв завідувач поліклініки. В. П. Лобуренко («Поки хворому не буде надана належна медична допомога, він не покине поліклініку!) Незважаючи на те, що був незрячим, д-р В. Горбовий тримав всі речі у точній послідовності та порядку, і зрештою знав, коли приходили «гості із служби Безпеки» Надзвичайно скромна і розумна людина. Приємний тембр голосу, мова – чиста українська, завжди дуже охайний, відношення до персоналу було дуже ввічливим».

Закінчив спогади про В. Горбового такими словами: «Потрібно ще багато попрацювати, щоб молоде покоління знало, хто такий д-р В. Горбовий і дати йому відповідну шану».

На урочистий вечір прибули гості зі Львова. Серед них – заступник наукового товариства викладів ім. Петра Могили у Львові, Богдан Горбовий, який подякував меру міста за впорядкування могили д-ра В. Горбового, зазначив, що  його колеги працюють над підтвердженням, що д-р В. Горбовий дійсно навчався у Львівському Українському Таємному університеті, ведуть пошук списків студентів і коли отримають позитивну відповідь, обов’язково повідомлять про це музей. П. Богдан підкреслив, що у повоєнний період чехословацька влада всіх ворогів радянської влади одразу передавала зі своєї території органам КГБ, висловив думку, що власне органи Безпеки застосовували всі можливі методи і впливи на д-ра Горбового, щоб схилити його до співпраці з органами, адже д-р В. Горбовий, Зеновій Красівський та Михайло Сорока були організаторами повстань у концтаборах. Богдан Горбовий передав для музею «Бойківщина» дві книги видані Товариством наукових викладів ім. Петра Могили – «Холодний Яр» Юрія Горліс-Горського, «Заметений шлях» Кузьми Каздоби (про хресну дорогу розкуркулених), пообіцяв передати і третю книгу, коли вона вийде з друку – «Протоколи української мудрості» із запевненням, що там будуть вірші д-ра В. Горбового.

Перед долинянами також тримав слово уродженець Великої Тур’ї, голова правління Благодійної організації «Фонд Архистратига Михаїла» Михайло Кондрин зі Львова. І хоча від 1966 року п. Михайло проживає у Львові, львів’янином себе не вважає. Згадуючи про те, як його батько потайки від матері їхав до Долини зустрічатися з д-ром В. Горбовим, поділився сокровенним, що саме в цей день, 12 лютого 1952 р., випадає річниця, як їх четверо хлопців однієї родини, вивезли до Сибіру, запропонував  голові Всеукраїнського об’єднання ОУН-УПА створити невеликий фільм про вояків-патріотів Долинського району (27 березня є можливість виступити на львівському телебаченні на 25 хвилин), поділився планами: на кінець березня планується встановлення Стели Пам’яті Небесній Сотні у Великій Турї. Наприкінці виступу п. Михайло подарував меру міста Володимиру Гаразду, ноти музикального твору, присвячені «Небесній сотні» на власні слова, покладені на  музику Віктором Камінським.

Одним із завершальних виступів на урочистому заході, був виступ голови Всеукраїнського об’єднання ОУН-УПА Богдана Боровича. Гість з Івано-Франківська переконав всіх присутніх, що російська держава ще від царських часів, аж до сьогоднішнього дня пропагує насильницьку загарбницьку політику по відношенню до сусідів-держав. Це країна, де не існує жодних законів, жодного судочинства і як показує приклад із Надією Савченко, змін в Росії і не передбачається. Звернув увагу товариства на велику значимість громади, єднання у громади для виборювання справедливих рішень влади. «Йти вперед, і ніколи не зупинятися!», – цими словами завершив свій виступ Богдан Карлович і … повів перед заспіву «Зродились ми Великої години» (Гімн ОУН-УПА), який одразу підхопили всі учасники заходу.

Сергій Колісник з м. Канева, гість міста із центральної  України, висловив приємні враження від перебування в прикарпатському містечку, подякував всім жителям Долини за добру справу – вшанування героїв-націоналістів, борців за незалежну Українську Державу.

Учасники заходів, присвячених пам’яті д-ра В. Горбового, гості міста у музеї мали можливість не тільки познайомитися з виставкою «117-ій річниці д-ра В. Горбового присвячується…», але й споглянути на портрет доктора-правника у «Картинній галереї знаменитих бойків», побачити особисті речі д-ра Горбового та родинні світлини у залі Історії, а для тих, хто вперше в музеї «Бойківщина», була проведена екскурсія.

Під час зустрічі всі її учасники ознайомилися із основними сторінками життєпису та політичної боротьби д-ра В. Горбового за ідею Української Самостійної Соборної України, дізналися про те, виставка колекції чорнобілих світлин та документів про життя та політичну діяльність діяча УВО і ОУН, розпочала свою роботу 30 січня у День народження патріота-націоналіста, довідалися про те, що експозиція має на меті «подорожувати» по школах Долинського району та музеях Прикарпаття. У майбутньому кожен відвідувач виставки може ознайомитися з біографією доктора-правника Володимира Горбового, світлинами його батьків, друзів, родини, побратимів та побачити зразки документів, листів радянського періоду, що відображають трагічну дійсність минулого в історії нашої країни, тощо і не обов’язково у музеї «Бойківщина»…

Прикрасили урочистий вечір пам’яті д-ра В. Горбового музичні виступи вихованців Долинської дитячої школи естетичного виховання ім. Мирослава Антоновича (викладач Н. І. Маркович). Сольні пісні «Про Україну», «Україна моя» виконали Вікторія Павлишин та Соломія Дирів, «Я не хочу гратись у війну» – Арсен Торовецький.

На урочистий захід також завітали пластуни – молода зміна українців-патріотів, які на прикладах патріотизму, жертви свого життя задля кращої долі України – вчаться любити Україну всім серцем. Члени Долинської громадської організації «Пласт» під керівництвом Світлани Бугрій виконали для долинян і гостей міста композицію «Любімо Україну».

Світлій Пам’яті д-ра Володимира Горбового, присвятив поему «Багряні сумерки» його побратим у боротьбі за Українську Соборну Суверенну Державу поет-дисидент, один з організаторів Українського Національного фронту (УНФ), уродженець с. Витвиці – Зеновій Красівський. Познайомили всіх учасників заходу із цим твором пластуни Валерія Серафим та Вадим Яциняк.

Долинський поет Роман Любко з Оболонської округи один із своїх віршів присвятив  пам’яті д-ра Володимира Горбового, який продекламувала пластунка Ксенія Кос.

Патріотичну молодь – гурт юнаків випускного класу однієї із Долинських шкіл на патріотичному заході представляв студент історичного факультету Прикарпатського університету ім. В. Стефаника Іван Грозовський.

У завершальному слові мер міста Володимир Гаразд подякував всім долинянам та гостям за участь у дискусіях і виступах, зауважив, що насправді не все добре у нашій країні, але ми повинні робити все можливе на місцевому рівні. Володимир Степанович запевнив, що досліджена постать д-ра Володимира Горбового повинна бути доступна до розуміння простої людини, кожного долинянина, школяра, запропонував у майбутньому працювати над створенням фільму про д-ра Володимира Горбового, виявив сподівання, що на річницю народження д-ра Омеляна Антоновича або д-ра Володимира Горбового шановна громада знову зустрінеться у музеї «Бойківщина».

На добру і теплу згадку про заходи присвячені 117-ій річниці народження д-ра Володимира Горбового, всіх її учасників об’єднала спільна світлина.

Слава Україні! Героям Слава!

Тетяна Гнатковська,

науковий співробітник музею «Бойківщина»